flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

Франциск, Єпископ Риму, Слуга Слуг Божих,
Всім, хто читатиме цього листа: Благодать, милосердя та мир хай буде з Вами!
 
1. Ісус Христос – це обличчя Отцевого милосердя. Таїнство християнської віри знаходить у цьому слові немовби свій підсумок. Воно ожило, стало видимим і досягло своєї вершини в Ісусі з Назарету. Отець, «багатий милосердям» (Еф 2,4), об’явивши Своє ім’я Мойсеєві, як «Бог милосердний і співчутливий, повільний до гніву та багатий любов’ю і вірністю» (Вих 34,6), не переставав різними способами та в різних моментах історії відкривати пізнання Своєї божественної природи. Коли ж настала «повнота часу» (Гал 4,4), коли все було приготовано згідно з Його задумом спасіння, Він послав Свого Сина, що народився від Діми Марії, щоб остаточно об’явити нам усім Свою любов. Хто бачить Його, той бачить Отця (пор Ів 14,9). Ісус з Назарету Своїм словом, Своїми вчинками і всією Своєю особою об’являє Боже милосердя.
2. Ми постійно потребуємо споглядати таїнство милосердя. Воно є джерелом радості, спокою та миру. Воно є умовою нашого спасіння. Милосердя – це слово, яке об’являє таїнство Пресвятої Тройці. Милосердя – це останній та найвищий акт, яким Бог виходить нам назустріч. Милосердя – це фундаментальний закон, який спочиває у серці кожної людини, коли вона щирим поглядом дивиться на брата, якого зустрічає на життєвій дорозі. Милосердя – це шлях, який єднає Бога і людину, бо відкриває серце на надію на те, що хтось нас полюбив назавжди, не зважаючи та обмеження нашого гріха.
3. Існують миті, коли ми покликані ще наполегливіше зосереджувати свій погляд на милосерді, аби також і ми ставали дієвим знаком діяння Отця. Саме через це я проголосив Надзвичайний Ювілей Милосердя, як час, сприятливий для Церкви, щоб вона вчинила сильнішим та дієвішим свідчення віруючих.
Святий Рік розпочнеться 8 грудня 2015 р., в урочистість Непорочного Зачаття. Це літургійне свято показує нам Божий спосіб діяння від самих початків нашої історії... Наступної неділі, яка буде Третьою неділею Адвенту, будуть відчинені Святі Двері в катедральному соборі Риму – базиліці святого Івана на Латерані. Далі буде відчинено Святі Двері в інших Папських базиліках. На ту ж неділю постановляю, щоби в кожній місцевій Церкві, у катедральному соборі, який матірною церквою для всіх вірних, або в співкатедральному соборі або у храмі з особливим значенням, було відчинено протягом всього Святого Року такі самі Двері Милосердя. За рішенням Ординарія, такі двері можуть бути відчиненими також й у санктуаріях, які є метою численних паломників, які в цих священних місцях часто відчувають у своїх серцях дотик благодаті та знаходять шлях до навернення. Отож, кожна місцева Церква буде безпосередньо включена у переживання цього Святого Року, як надзвичайного часу благодаті та духовного оновлення. Таким чином, Ювілей відзначатиметься у Римі, як також у місцевих Церквах, як видимий знак сопричастя всієї Церкви.
4. Я обрав дату 8 грудня, тому що вона переповнена значенням у нещодавній історії Церкви. У дійсності, я відчиню Святі Двері в 50-ту річницю завершення Другого Ватиканського Вселенського Собору. Церква відчуває потребу в тому, щоби зберегти живою цю подію. Нею розпочався новий шлях її історії. Отці, зібрані на Соборі, сильно відчули, немов подих Святого Духа, вимогу говорити людям свого часу про Бога зрозумілішим способом. Коли були повалені зовнішні стіни, які надто довго утримували Церкву в цитаделі упривілейованості, прийшов час по-новому звіщати Євангеліє. Новий етап постійної євангелізації. Нове заанґажування для всіх християн у те, щоби з більшим ентузіазмом та переконанням свідчити свою віру.
5. Ювілейний Рік завершиться в літургійну урочистість Ісуса Христа Володаря Всесвіту, 20 листопада 2016 року. Того дня, зачиняючи Святі Двері, переживатимемо, насамперед, почуття признання та вдячності Пресвятій Тройці за те, що дала нам цей надзвичайний час благодаті. Ввірятимемо життя Церкви, все людство і незмірний всесвіт Христовому пануванню, аби Він вилив Своє милосердя, немов ранкову росу, для будування плідної історії, в яке найближчим часом всі заанґажуються.
8. Зосередивши свій погляд та Ісусові та Його милосердному обличчі, можемо збагнути любов Пресвятої Тройці. Місією, яку Ісус отримав від Отця, було об’явити в усій повноті таїнство божественної любові... Його особа є нічим іншим, як любов’ю, любов’ю, яка безкорисливо приносить себе в жертву. Його взаємини з людьми, які Його оточували, показують щось унікального та неповторного. Знаки, які Він чинив, насамперед, щодо грішників, бідних, виключених, хворих і страждаючих, позначені милосердям. Все у Ньому говорить про милосердя. Ніщо в Ньому не позбавлене співчуття.
10. Несучою балкою, яка підтримує все життя Церкви, є милосердя. Все в її душпастирській діяльності повинно бути огорнене ніжністю, з якою звертається до віруючих; ніщо в її звіщенні та свідченні, що звернені до світу, не може бути позбавлене милосердя. Вірогідність Церкви проходить через шлях милосердної та співчутливої любові... Можливо, занадто довго ми забували вказувати на шлях милосердя та ним жити. Спокуса вимагати завжди і лише справедливість спричинилася до забуття про те, що вона є лише першим кроком, необхідним і незамінним, але Церква потребує прямувати далі, щоби досягти значущішу і вищу ціль.
12. Першою істиною Церкви є Христова любов. Церква стає слугою та посередницею перед людьми цієї любові, яка доходить аж до прощення та жертвування собою. Тому, всюди, де присутня Церква, там повинно бути очевидним Отцеве милосердя. В наших парафіях, спільнотах, асоціаціях та рухах, взагалі, де б не були християни, кожен повинен змогти віднайти оазис милосердя.
15. Протягом цього Святого Року зможемо пережити досвід відкриття серця перед тими, хто живе у найневідповідніших екзистенціальних периферіях, які сучасний світ часто творить у драматичний спосіб. Скільки-ж то ситуацій непевності та страждання існує в сьогоднішньому світі! Скільки-ж то ран завдано єству багатьох людей, які вже втратили голос, тому що їхнє волання послаблене та погасло через байдужість багатих народів. У цьому Ювілеї Церква ще більше буде покликана заліковувати ці рани, полегшувати їх оливою утішення, перев’язувати їх милосердям та зцілювати їх належною уважністю та солідарністю...
Моїм живим прагненням є те, щоб під час Ювілею християнський люд замислився над тілесними й духовними ділами милосердя. Це буде нагода розбудити наші сумління, часто приспані перед обличчям бідності, щоб дедалі більше входити у серце Євангелія, де бідні є упривілейованими адресатами Божого милосердя.
19. Нехай слово прощення зможе досягти всіх, а заклик досвідчити милосердя нікого не залишить байдужими. Моє запрошення до навернення із ще більшою наполегливістю звернене до тих людей, які через свою життеву поведінку перебувають далеко від Божої благодаті. Особливо маю на увазі чоловіків та жінок, які належать до кримінальних угруповань, якими б вони не були. Для вашого ж добра прошу вас змінити життя. Прошу це вас в ім’я Божого Сина, Який, подолавши гріх, ніколи не відкинув жодного грішника...
Те саме заохочення нехай досягне людей, які є прихильниками або спільниками корупції. Ця гниюча рана є великим гріхом, який взиває до неба, тому що вже від основ підважує особисте та суспільне життя. Корупція стоїть на заваді тому, щоб з надією дивитися в майбутнє, бо завдяки своєму всесиллю та захланності руйнує проекти слабших та роздавлює найбідніших. Це зло, яке вгніздилося в щоденних жестах, щоб поширюватись у публічних скандалах...
Це сприятливий час, щоб змінити життя! Це час на те, аби дозволити зворушити своє серце. Перед обличчям заподіяного зла, також і великих злочинів, прийшов час вислухати плач невинних, пограбованих зі свого добра, гідності, почуттів та самого ж життя. Бог не втомлюється простягати руку. Вистачить прийняти запрошення до навернення та піддатися справедливості, в той час, як Церква приносить милосердя.
23. Милосердя має цінність, яка простягається за межі Церкви. Воно вводить нас у взаємини з Юдаїзмом та Ісламом, які вважають його одним із найхарактерніших атрибутів Бога...
Нехай же цей Ювілейний Рік, прожитий в милосерді, зможе посприяти зустрічі з цими релігіями та з іншими благородними релігійними традиціями, та вчинить нас відкритішими на діалог, щоб краще пізнавати та розуміти одні одних, усуне будь-які форми замкненості й зневаги та прожене кожну форму насильства та дискримінації.
24. Думка скеровується тепер до Матері Милосердя. Нехай під час цього Святого Року нас супроводжує Її ніжний погляд, щоб усі ми змогли відкрити радість Божої лагідності. Ніхто не пізнав так, як Марія, глибину таїнства Бога, Який став людиною. В Її житті усе було сформоване присутністю втіленого милосердя... Звертаймося до Неї з давньою та завжди новою молитвою «Радуйся, Царице», щоб Вона не переставала супроводжувати нас Своїм милосердним поглядом та вчинила нас гідними споглядати обличчя Милосердя – Її Сина Ісуса.
25. Отож, цей надзвичайний Святий Рік призначений для того, щоб у щоденному житті жити милосердям, яке Отець завжди на нас виливає. Відкриймося під час цього Ювілею на Божі несподіванки. Він ніколи не втомлюється відчиняти навстіж двері Свого серця, щоби повторювати, що Він нас любить і бажає розділити з нами Своє життя. Церква сильно відчуває необхідність звіщати Боже милосердя. Її життя є справжнім та вірогідним тоді, коли вона вчиняє милосердя своїм переконливим звіщенням. Вона знає, що її першим завданням, насамперед, в час, такий як наш, наповнений великими сподіваннями та сильними протиріччями, є вводити всіх у велике таїнство Божого милосердя, споглядаючи Христове обличчя... Із серця Пресвятої Тройці, з найбільшої глибини таїнства Бога, виплило і безупинно випливає велика ріка милосердя. Це джерело ніколи не пересохне для тих, які черпають із нього. Щоразу, коли хтось цього потребуватиме, він зможе приступити до нього, тому що Боже милосердя не має кінця. Наскільки незглибимим є таїнство, вміщене в ньому, настільки невичерпним є багатство, яке з нього випливає.
Нехай під час цього Ювілейного Року Церква стане відлунням Божого слова, яке повинно сильно та переконливо зазвучати, як слово та жест прощення, підтримки, допомоги і любові. Нехай вона ніколи не втомлюється пропонувати милосердя та завжди буде терпеливою, втішаючи і прощаючи. Нехай Церква стане голосом кожної людини, неустанно та з повір’ям повторюючи: «Згадай про твоє милосердя, Господи, і про твою милість, вона бо споконвіку» (Пс 25,6).
Дано у Римі, в базиліці Святого Петра, 11 квітня, навечір’я ІІ Неділі Пасхи чи Неділі Божого Милосердя, Господнього 2015 року, третього понтифікату.

Додати коментар


Захисний код
Оновити