Роздуми на першу суботу липня
П'ятниця, 05 липня 2019, 08:57
http://delaetedom.ru/
У липні Церква не відзначає якихось надзвичайних урочистостей, переживаємо Звичайний період. Тому у першу суботу липня поміркуймо над останньою славною таємницею Розарія - встановлення таїнства Євхаристії та Священства. Але роздумуймо у контексті нашого “буденного” та “звичайного” пережиття Святої Меси (щонеділі, або ж у будні).
eucharystia
 
А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається (Лк 22, 14-20).
 
Євангеліст Лука пише, що Ісус дуже бажав пережити з учнями цю Останню вечерю. “Вечерю любові” так би мовити. Глибоку та інтимну зустріч, адже сам Бог віддає Себе тим, кого любить, віддає до кінця. Те саме ми переживаємо на кожній Святій Месі. Ця реальність, яка була у Горниці майже дві тисячі років тому. Чи можу сказати, що я так само гаряче бажаю зустрітись з Христом у таїнстві Євхаристії? Чи приходжу зі звички, з обов’язку, бо потім доведеться йти до сповіді? З якими намірами приходжу до храму? Чи має місце подяка та прославлення Бога? Чи може це місце торгу, де хочу за свічку, молитву, Службу отримати потрібні мені речі?
 
Блаженний Гонорат Козьмінський пише, що Євхаристія є вершиною Христової любові. Він дає самого Себе і стає нашим щоденним хлібом. Через це таїнство Христос прагне з’єднатись з кожним, хто зрозуміє це Його прагнення і відповість співпрацею. У Євхаристії Христос перемінює мене у Себе і чинить, що живе в мені, а я у Ньому… Він творить з нами одну істоту. І ця єдність є виразом найбільшої любові. Поміркую над цією незбагненною Любов’ю… сам Бог приходить до мого серця… навіть ангели не мають такої честі, яку отримала людина. Нехай у серці народиться вдячність Богу за цей великий дар Причастя.
 
Коли священик уділяє Причастя, то показує мені Тіло і Кров Ісуса Христа, у відповідь я кажу: амінь! Чи промовляю ці слова зі свідомістю того, що я погоджуюсь на те, що моє тіло так само може бути “поламане” як Гостія?
 
Коли завершиться Літургія, я вийду з храму і будучи вдома, на роботі, серед інших людей можу переживати це “ламання”: несправедливість, осуд, непробачення, злість, нарікання. Як я на це реагуватиму? Христос прагне мене зміцнити у моєму буденному житті, прагне дати сили та лікувати моє серце, перемінювати його. Аби я поступово ставав монстранцією, яка несе живого Христа у світ, який так потребує любові та пробачення. Чи я готовий бути такою монстранцією?
 
Христос через Євхаристію прагне підкріпити мене на дорозі до святості. Святості такої простої, звичайної, повсякденної… тихої святості Назарету, в якій Сам Бог перебував 30 років. Святості у дрібних жестах: пробачення, допомоги, неосудження, чуйного ставлення до потребуючого сусіда, лагідної посмішки, терпеливої розмови, витривалої молитви, несення тягарів одне одного… це все будує мою щоденну святість… яка є реальністю для тебе і для мене… Чи є в моєму серці прагнення святості? Прагнення Неба?
 
Пресвята Діво Маріє, Ти прийняла Спасителя до свого непорочного лона, носила Його під серцем, а потім дала для світу, прошу Тебе, навчи мене приймати Христа так, як Ти! Найперша Вчителько духовного життя, навчи мене приймати Ісуса в Причасті, і нести Його всім, до кого Боже Провидіння скерує мої стопи. Нехай кожна зустріч з Богом під час Літургії розпалює моє холодне серце і вчить любити. Любити так як Христос, до кінця, аж до Хреста. Амінь!
 
Завантажити