Роздуми на першу суботу травня
Четвер, 03 травня 2018, 21:01
http://delaetedom.ru/

Допоміжний текст для роздумів на 5 травня - ІІ славна таємниця - Вознесіння Ісуса Христа.

woznesinnia Dzhotto

На завершення своєї Євангелії святий Лука розповідає про Вознесіння: «І Він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога» (Лк 24,50-53).

Вознесіння Ісуса допомагає нам пізнати реальність, що нас потішає у нашому паломництві: Христос, істинний Бог та істинна людина, відкрив для нас шлях до Бога. Він як перший на мотузці, коли ми піднімаємося в гори, хто вже досягнув вершину і притягує нас до себе, ведучи нас до Бога. Якщо ми довіряємо Йому своє життя, якщо дозволимо йому вести нас до Нього, будемо впевнені, що ми в хороших руках, в руках нашого Спасителя, нашого Захисника. Чи дозволяю Богу вести мене?

Лука згадує, що апостоли, побачивши як Ісус вознісся на небеса "з великою радістю" повернулися до Єрусалиму. Це дещо дивне для нас. Зазвичай, коли ми відокремлені від наших близьких і друзів назавжди, особливо через смерть, в нас є природний смуток, тому що ми не побачимо більше їхніх облич, ми більше не почуємо їхнього голосу, ми більше не зможемо насолоджуватися їхньою любов'ю, їхньою присутністю. Євангеліст, з іншого боку, підкреслює глибоку радість апостолів. Як це можливо? Це тому, що через віру вони розуміють, що Ісус, хоч і був забраний з їхніх очей, залишається з ними назавжди, не залишає їх, є у славі Отця, підтримує їх, веде, заступається за них. Чи відчуваю я таку радість? Можливо, варто попросити про неї?

Євангеліст Лука говорить нам про Вознесіння також на початку Діянь апостолів, щоб підкреслити, що ця подія є сполучною ланкою між земним життям Ісуса і життям Церкви. Тут автор також згадує хмару, яка забрала Його з поля зору учнів, що споглядали Христа, Який сходить до Бога (пор. Ді 1,9-10). Більше того, приходять два мужі в білих одежах, які закликають їх не стояти і не дивитись в небо, але живити своє життя і свідчення впевненістю, що Ісус повернеться таким самим чином, як бачили Його вознесіння (пор. Ді 1,10-11). Це є заохочення, щоби виходячи зі споглядання царювання Ісуса, від Нього черпати силу нести і свідчити Євангеліє в повсякденному житті: споглядати і працювати. Як вчить св. Бенедикт – ora et labora – молись і працюй; це є однаково необхідне у нашому християнському житті. Чи маю таку свідомість? Чи живу нею?

Вознесіння не вказує на відсутність Ісуса, але говорить про те, що Він живий серед нас по-новому. Він вже не перебуває у визначеному місці світу, як це було до вознесіння. Він присутній в кожному місці та часі, близько до кожного з нас. У нашому житті ми ніколи не самотні, маємо такого Захисника, Який чекає нас, оберігає нас. Ми ніколи не самотні: веде нас розп'ятий і воскреслий Господь. Чи вірю в це? Чи бачу Його руку?

За заступництвом Непорочного Серця Марії просімо про дар міцної віри. Аби кожен день ми починали з новою впевненістю, що Воскреслий веде нас життєвими дорогами. Аби наші клопоти та труднощі не затьмарювали тої радості, про яку пишуть Діяння апостолів, аби наша радість була повною…

Використано матеріали катехези Папи Франциска від 17 квітня 2013 року.