Спогади сестри Лусії, однієї з трьох фатімських пастушків, про любов до Непорочного Серця Марії та улюблену молитву Жасінти.

«Веселиться моє серце і душа моя радіє, велике бо вчинив мені Всемогутній, заради спасіння свого народу. Бог – опора мого серця, Він моя спадщина навіки».

Так Діва Марія своїм серцем величає Господа. Чим є Серце Марії? Яке воно Непорочне Серце Марії?

Щоб це зрозуміти, вистачить короткого пояснення. Це слова папи Бенедикта XVI: «Серце» в Біблії - означає центр людського існування, який зосереджує в собі розум, волю, темперамент і вразливість, в якому людина знаходить свою єдність і свій внутрішній напрямок. «Непорочне серце» в Євангелії від Матея (5,8) це серце, яке завдяки довірі Богу осягнуло досконалу внутрішню єдність і тому «вдивляється в Бога».

Культ Непорочного Серця Марії від початку християнства не був розвинений, він був як би «в тіні», але поволі розповсюджувався. Вершиною розвитку можна назвати об’явлення у Фатімі, звідки лунає лагідний, а водночас благаючий, голос Марії: прохання відкинути гріх, практикувати Марійні богослужіння цілим життям, віддаючи Їй все і зрікаючись всього заради Неї.

Майбутнє залежить від нас. Більше від тих, які вслуховуються у материнські прохання Марії, ніж від політиків. Не вони дадуть світові мир, не вони покладуть край злу. Марія пригадує, що це наше завдання. Ми є вписані в ці обітниці, і якщо ми прислухаємось до прохань Марії в Фатімі, то чекає нас ера миру і тріумф Непорочного Серця. А враз із ним час благодаті і добра.