flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

Четвер, 04 жовтня 2018, 13:45

Напевно, той хто зустрічався з сестрами, що належать до гоноратської родини можуть одразу сказати, що таке життя існує. Але завжди виникають сумніви та запитання, а часом навіть і дискусії з цього приводу. Тож, спробуймо трохи більше придивитись до цього прихованого перед світом монашого життя. Послухаймо самого засновника - блаженного отця Гонората Козьмінського.

s4 honorat kozminski uhonorowany 343

Особливо слухаймо його сьогодні, 4 жовтня, у день спомину святого Франциска з Ассізі. Бо рівно 130 років тому було засноване згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії (гоноратки).

Ми маємо можливість послухати самого засновника, бо запитання, дискусії, непорозуміння були і тоді, наприкінці ХІХ століття. Отець Гонорат, аби дати відповіді на розповсюджені запитання, більше того - пояснити самим членам прихованих згромаджень, видає 1901 року книгу “O Zgromadzeniach ukrytych przed swiatem” (Про Згромадження приховані перед світом). Отець Гонорат мав тоді 72 роки, засновані згромадження, апробовані Апостольським Престолом (декрет Ecclesia Catholica від червня 1889 року), вже функціонували 12 років. Варто пригадати, що загалом завдяки співпраці з Божою благодаттю отець Козьмінський заснував 25 чернечих згромаджень, 17 з яких існує досі.

А тепер ближче до самих питань:

Навіщо таке монаше життя без ряси?

У часи переслідування Церкви і монашого життя (це стосується також і кінця ХІХ століття) Згромадження приховані перед світом стали єдиною можливістю служіння Богу та Церкві. Що ми маємо на увазі, коли говоримо про приховане перед світом життя? Це звичайне прямування до християнської досконалості без жодних зовнішніх ознак. Зрозуміло, що суттю монашого життя не є ряса, або інші зовнішні ознаки.

І одразу отець Гонорат дає пояснення мотивів такого життя: аби досконаліше наслідувати життя Ісуса Христа, Богородиці та святих; щоби зберегти покору та чистоту серця; щоби не дати ворогам віри нагоди ображати Бога і вберегтися від переслідувань; аби безпечніше та ефективніше впливати на інших; а також - з необхідності, бо інакше служити Богу у таких важких часах було не можливо.

Звідки взялась ця ідея прихованого життя?

Приклад такого життя залишив нам сам Спаситель, Який сам вів перед світом приховане життя. Чи хтось знав про Його Божественну місію, справжнє походження, цілковите віддання Богу і справі спасіння? Отець Гонорат підкреслює, що Ісуса знали як звичайного теслю, і тому коли чули Його навчання, то дивувались неймовірній силі з якою Він проповідував. Так само Ісус Христос приховував вирази своєї набожності. Часто читаємо як молився на самоті, йшов на свята інкогніто. А сьогодні Ісус Христос прихований у Пресвятих Дарах. Тим самим виявляючи велику любов Бога до людей і даючи найефективніший засіб перебування серед них і наближення їх до Бога. А пригадаймо вартість прихованої молитви, нікому не відомого посту і милостині, яку ніхто не бачить.

Якщо придивимось до життя Діви Марії, то побачимо звичайну жінку, яка служила Богу в укритті перед світом, не відрізнялась одягом чи зачіскою, своїми відносинами з оточуючими та ставленням до людей. Ніхто не знав про таємниці серця Богородиці, про її покликання, дівоцтво. Тому Марія стала прикладом для тих, хто хоче вести приховане життя.

Яке ж завдання згромаджень прихованих перед світом?

Члени таких згромаджень покликані глибоко приховувати своє покликання перед світом, віддавати себе у жертву Богу, але таким чином, щоби ніхто про це не знав. Йдеться про те, щоби ця таємниця (якою є покликання) залишилась між нами і Богом, і щоб людська похвала не забруднила цієї жертви, аби вона залишилась чистою і непорочною до кінця. Укриття перед світом, життя тихе і працьовите, є героїчним посвяченням Богу. Таке життя відоме лише Богу, натомість з усіх сторін його висміюють і погорджують ним, і це є велика оздоба таких згромаджень. Є їх красою, привабливістю і ароматом фіалки, що посаджена рукою Марії, аби потішити Ісуса прихованого в Гостії. Це честь, що віддається Ісусу і Марії, є з’єднанням власного життя з Їх життям та з життям апостолів і перших учнів Спасителя.

Перечитавши хоча би ці три відповіді бачимо, що у відсутності ряси криється набагато глибший духовний зміст. Якщо ми зустрічаємось із живим Богом, якщо приймаємо Його у таїнствах та Слові, то станемо дарохранительницями, які несуть Ісуса у світ, який спраглий Любові. І не важливо, чи ми працюємо в офісі, чи в лікарні, чи на заводі, Ісус хоче потрапити всюди - через нас!

Опрацьовано на основі матеріалу з книги о. Гонората “O Zgromadzeniach ukrytych przed swiatem”

П.С. Найближчі реколекції для дівчат у сестер гонораток відбудуться 26-28 жовтня у Бердичеві.

Додати коментар


Захисний код
Оновити