flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

П'ятниця, 30 березня 2018, 08:55

Блаженний Гонорат знав, що найбільшою таємницею людського життя є страждання, особливо страждання невинних дітей. Ці знання поглибило його особисте становище в'язня совісті, відірваного загарбниками від суспільного життя. У своїй самотності за мурами він написав у своєму щоденнику: "Забери у мене слух, зір і мову, розум і пам'ять, здоров'я і життя, славу мою, яку з великим задоволенням завжди Тобі жертвую, бажаючи бути зневаженим усіма. Але пам'ятай, я не берусь жодного хрестика нести без Тебе..." (ND 180).

symon z kyrenei

Монах, пригнічений хрестом страждання, хотів жертвувати свій біль за страждаючих земляків. Прагнув бути польським Киринеянином, який допомагав страждаючому Ісусу… У задумі отця Гонората новий Симон Киринеянин мав досвідчити честі свідомо нести хрест як співпрацівник страждаючого Христа. Не було легким завданням пояснити віруючим полякам у неволі євангельські слова: “Хто хоче йти за Мною, нехай візьме свій хрест і наслідує Мене” (пор Мк 8,34).

Роль євангельського Киринеянина блаженний Гонорат довірив своїм прихованим апостолам і апостолкам, які делікатним чином мали показувати - як перед віками це робив св. Франциск з Асізі - любов хреста у постаті найвищої і найпалкішої любові ближнього. Цей ідеал був вписаний до уставів всіх гоноратських згромаджень. У Настановчому листі о. Гонорат писав: “Жертва Ісуса здійснена раз, кожен день повторюється на вівтарях і триває вічно, але плоди цієї жертви не завжди однаково даються світові. Скільки разів світ більше відходить від Бога, стільки разів Спаситель бажає цю жертву зробити “ряснішою в плоди”, але для цього Він завжди потребує людської жертви. [...] Йому потрібна жертва чистих сердець, жертви душ цілковито відданих Його любові, готових на всіляку працю і посвячення. [...] Тільки такі душі можуть переконати Ісуса вилити на суспільство, у якому живуть рясні плоди Відкуплення” (LO, 445-446). Так виконується таємниця нашого Відкуплення; через страждання, жертву і хрест беремо участь у Стражданнях і смерті Христа; у стражданнях “доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим” (Кол 1,24).

Nadzieja wbrew nadziei

Додати коментар


Захисний код
Оновити